СУДДІ́ВНА, и, ж., розм. Дочка судді. [Наталка:] Шукайте собі, добродію, в городі панночки; чи там трохи єсть суддівен, писарівен і гарних попівен? (Котл., II, 1953, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 824.

Суддівна, ни, ж. Дочь судьи. Шукайте собі, добродію, в городі панночки. Чи там трохи єсть суддівен, писарівен і гарних попівен? Котл. Н. П. 344.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 225.