СУГО́РБИК, а, ч. Зменш.-пестл. до су́горб. Сидить вона на сугорбику, набравши в припіл жовтогарячого листу (Мирний, IV, 1955, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 821.