СУГОЛО́ВОК, вка, ч., розм. Межа між двома полями у вигляді незасіяної смуги; польова стежка. Стопудові каменюки серед поля, по суголовках, на межі лежать (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 120); Фургони повернули вузьким суголовком до.. куреня (Н.-Лев., II, 1956, 32); Микола знав, що.. суголовками він добереться до широкої польової дороги, яка допровадить його до рідного села (Гжицький, У світ.., 1960, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 821.

Суголовок, вка, м.

1) Межа между двумя полями въ видѣ незасѣянной полосы арш. въ 2. Драг. 44. Тут не добре їхати, — суголовки скрізь. Канев. у.

2) Часть уздечки безъ поводьевъ — то, что надѣвается на голову лошади. Верхнеднѣпр. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 225.