СУГА́К, а, ч. Ссавець групи антилоп. — Ганялись наші батьки по низових степах за білорогими сугаками (П. Куліш, Вибр., 1969, 123); Часто з-під самих кінських копит пурхали важкі дрохви або табунець куріпок, а то з’явиться і зникне в траві схожий на вівцю прудконогий сугак (Панч, Гомон. Україна, 1954, 53); * У порівн. Мав [Петро] батькову постать і силу, ворочав важкою шаблюкою, як блискавкою, а хисткий і проворний, як сугак на степу (П. Куліш, Вибр., 1969, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 820.