СУВЕНІ́Р, а, ч. Подарунок на згадку; річ, пов’язана із спогадами про кого-, що-небудь. Поволі гамір в автомайстерні вщухав, припинялися розмови, розпліталися обійми, застібалися кишені, ховаючи в своїх тісних закапелках фотографії, сувеніри й адреси друзів (Загреб., Європа. Захід, 1961, 13); На виставці експонується багато чудових сувенірів-скриньок і декоративних тарілок (Нар. тв. та етн., 5, 1967, 106); Зайшов я до доктора Зінгера саме для того, щоб виконати мою обіцянку й показати, де купити йому сувеніри (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 818.