СТІНОЛО́М, а, ч., заст. Пристосування для руйнування стін (у 3 знач.). Молодці рубали грубі ялиці, заострювали [загострювали] їх з обох кінців, мов палі, прив’язували до обрубаних із гілля пнів важке каміння, щоб ті новомодні стінолами плили попід водою (Фр., VI, 1951, 132).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 717.