СТІЖКУВА́ТИЙ, а, е. Схожий формою на стіг. З-під барвистого серпанка [серпанку] виступали, щораз виразніше, темні стіни лісів, стіжкуваті бовдури розрізнених дерев (Фр., III, 1950, 92); На горбатих горах пахучі сосни випростують стіжкуваті верхи (Козл., Пов. і опов., 1949, 210); Витягнув стрик [батьків брат] Гаврило невеличку крисаню з круглим стіжкуватим наголовачем (Ков., Світ.., 1960, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 709.