СТІ́ГЛО, а, с., діал. Стійло. В холодку над річкою, під старими вербами стоїть та дрімає череда на стіглі (Н.-Лев., VII, 1966, 289); Женемо ми скотину з лісу на стігло (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 709.

Стігло, ла, с. Мѣсто отдыха, стоянки стада скота, стойло. Женемо ми скотину з лісу на стігло. Грин. II. 14 2. См. Тирло.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 205.