Про УКРЛІТ.ORG

стяжати

СТЯЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. і док., книжн.

1. Наживати, нагромаджувати що-небудь шляхом експлуатації когось. Став земних владик судити Небесний владика:Доколі будете стяжати І кров невинну розливать Людей убогих? (Шевч., І, 1963, 342).

2. Добиватися, досягати чого-небудь. Чому В. С. Караджич, Шафарик і інші не постриглись у німці (їм би зручніше було), а остались слов’янами, щирими синами матерей [матерів] своїх, і славу добрую стяжали? (Шевч., І, 1951, 375).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 812.

вгору