СТЬО́БАНИЙ¹, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до стьоба́ти¹.

2. у знач. прикм. Зробл. на ватній прокладці і прошитий наскрізь великими стібками. Вночі мороз став дужчий. Холод забирався під стьобаний ватник, мерзли коліна під солдатськими штаньми (Ткач, Крута хвиля, 1956, 137); Він мерз від вогкого подиху з яру і.. кутався в стьобану ватянку (Панч, І, 1956, 270).

СТЬО́БАНИЙ², а, е. Дієпр.. пас. мин. ч. до стьоба́ти².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 813.