СТУ́ХНУТИ¹ див. стуха́ти.

СТУ́ХНУТИ², не; мин. ч. стух і сту́хнув, ла, ло. Док. до ту́хнути².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 809.