СТУРБУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Відчути неспокій, тривогу; занепокоїтися, схвилюватися. Кайдашиха догадалась, до чого воно йдеться, і трохи стурбувалась.. Вона боялась, щоб Мотря часом не випряла всього прядива (Н.-Лев., II, 1956, 296); Порицька так стурбувалась, аж обличчя плямистою краскою вкрилось (Л. Укр., III, 1952, 748); Всі вони дуже стурбувались, почувши, що Ант два дні тому пішов до лісу й не повернувся (Скл., Святослав, 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 808.