СТУ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., СТУПИ́ТИСЯ, сту́питься; мн. сту́пляться; док. Ставати тупим, негострим. Він [більшовик] за полярний вийшов круг, Надхмарні він вершить польоти, Не ступлюється від роботи Його неутолимий плуг (Рильський, III, 1961, 103); * Образно. Ще сивизна Йому не посікла козацькі вуса І погляд не ступився молодий (Шер., Генерал Орленко, 1948, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 807.