СТУПА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ступа́ти і звуки, утворювані цією дією. Ніхто не розмовляв, тільки від ступання ніг ішов тихий гомін (Мак., Вибр., 1956, 535); Нараз почулися ступання в сінях, і Ежен кинувся до дверей, засунув засувку (Фр., І, 1955, 343).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 805.