СТУКОТНЯ́ВА, и, ж., розм. Те саме, що стукотня́. За гомоном та стукотнявою — нічого не чути (Вас., Вибр., 1954, 130); Зоряно, тихо в просторі. Десь далеко на радгоспних полях.. чути переклик голосів, стукотняву (Гончар, Тронка, 1963, 282).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 803.

Стукотнява, ви, ж. = Стукнява. Оця стукотнява та грюкотнява хоч кого вижене. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 222.