СТУКОТА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. стукота́ти і звуки, утворювані цією дією. У хаті.. почулося глухе стукотання (Мирний, IV, 1955, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 803.