СТУ́ДНЯ, і, ж., діал. Криниця без зрубу. — Не досить, що ходить на мою студню, що я за нею ворота зачиняю, та й ще хоче, щоб я тягав для її корови воду..! (Томч., Жменяки, 1964, 48); Вбили [брата], порубали, Кинули до студні (Павл., Бистрина, 1959, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 801.