СТУДЕ́НТИК, а, ч., перев. зневажл. Те саме, що студе́нт. Цей засмальцьований Йосель не тільки студентика з молоком на губах міг поставити руба в питаннях філософії (Хотк., І, 1966, 151); Гаркуша.., зоставшись біля воза, направив своє хрящувате вухо до волосного ганку, на той новий закон, що його вичитував студентик (Гончар, II, 1959, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 799.