СТУДЕНЕ́ЦЬ, нцю́, ч., заст.
1. кул. Холодець. Я тобі на вечерю горобчика уб’ю. А з крилець — студенець, з головки — печеня, Буде ж тобі, моя мила, препишна вечеря (Україна.., І, 1960, 349).
2. Мороз, холод. Ось ударив Лютий студенець, Листячко ошпарив, Погубив вкінець (Граб., І, 1959, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 799.