СТРІ́ТЕННЯ, я, с., рел. Християнське свято (в лютому місяці) на честь принесення немовляти Ісуса в храм. — Об різдві безпремінно цар обіцяв її [волю] дати, — казали одні. — Об різдві не об різдві, а об стрітенні щось-то буде. Не тілько літо з зимою стрінеться, а й люди із волею (Мирний, IV, 1955, 183); Напередодні стрітення в землянці перед образами, горіла зелена лампадка (Панч, Гомон. Україна, 1954, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 9. — С. 781.
Стрі́тення [Госпо́днє] = Стрі́чення — християнське календарне свято 2/15 лютого на честь принесення Дівою Марією немовляти Ісуса Христа в Єрусалимський храм на 40-й день після його народження й стрічення старця Симеона з Божим дитям; припасоване церквою до дохристиянського народного свята Громни́ці (див.), у Західній Україні воно й понині називається Громни́чною (Весня́ною) Богоро́дицею; зі святом пов’язували сподівання на весну; вважалося, що цього дня зустрічаються і змагаються зима з літом, — «в цей день лютий до березня приїхав»; освячується вода, яка така сама цілюща, як і йорданська; стрітенська свічка оберігає від грому і страху; спостерігали за погодою, — якщо під вечір потепліло, то вважалося, що літо перемогло; існує цілий ряд прикмет, — «якщо на Стрітення півень води нап’ється на порозі, то на Явдохи віл напасеться на дорозі», «коли на Стрітення холодно, то вже скоро весна», «коли на Стрітення нап’ється гуска з сліду води, набереться господар біди»; ясна й тиха погода в цей день віщує добрий урожай на полях та роїння бджіл, вітер — пізню весну; в цей день ворожили, виставляючи тарілку з зерном на ніч у двір, — «якщо ранком є роса — на врожай, нема роси — погана ознака». На Стрітення зима з літом пострічаються (М. Номис); Стрічаються на Стрітення зима з літом, щоб поборотися — кому йти вперед, а кому назад (повір’я).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
— С. 584.
