СТРІ́СКАТИ, аю, аєш, перех. і неперех., вульг. Док. до трі́скати 5. — Пирога спекли, медом помазали, нам показали, а самі стріскали (Збірник про Кроп., 1955, 228); — А сало де? Уже стріскала, стара гаргаро? (Тют., Вир, 1964, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 780.

Стріскати, каю, єш, гл. Сожрать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 217.