СТРІПОТА́ТИ, очу́, о́чеш і СТРІПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, рідко. Підсил. до стрі́пувати 3. Крильцями стріпотала [голубка] (Фр., X, 1954, 161); Стріпоче птиця крильми, хрусне гілка (Хотк., II, 1966, 304).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 780.

Стріпотати, стріпоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Стрепенути. Крилоньками стріпотіли. Чуб. V. 1087.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 217.