СТРІМКИ́Й, а́, е́.
1. Майже прямовисний, крутий; протилежне пологий, положистий. Івонко пропонує дорогу «через горб» навпростець. Чи добре буде? Бо горб стрімкий. «Хай», погоджується Дарка (Вільде, Повнол. діти, 1960, 53); На льоду давно скутого кригою Уралу виникла весела і велелюдна ковзанка, на яку з стрімкого берега теж вилітали санчата з галасливою молоддю (Тулуб, В степу.., 1964, 465); Круті схили вигинались то вправо, то вліво, то пологими, то стрімкими западинами (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 105); // Дуже крутий, прямовисний (про обрив, стіну урвища, ущелини і т. ін.). Стало чутно, як він подряпавсь на стрімку стіну урвища, важко й часто відсапуючи (Коцюб., І, 1955, 345); Біля стрімкого, як стіна, обриву утворилися два скелясті острівки, що тільки під час відпливу сполучалися з берегом (Багмут, Щасл. день.., 1959, 117); Стіни ущелини були слизькі і стрімкі (Трубл., Крила.., 1947, 35); // Із спуском або підйомом, нерівний (про дорогу, стежку і т. ін.). Вони спускаються на площу.. стрімкою Кривою по вузенькому тротуарі (Вільде, Сестри.., 1958, 516); Навколо нас гранітні скелі, Стрімкі дороги (Дмит., Вітчизна, 1948, 140); Дедалі стрімкішим ставав шлях. Праворуч і ліворуч височіли схили гір, зеленіли травою і яскравими квітами (Тулуб, В степу.., 1964, 115).
2. Який відзначається великою швидкістю, динамічністю (про рух, яку-небудь дію, якийсь процес). Максим починає танцювати. Нема в нього ні стрімких вихилясів, ні підскоків (Стельмах, І, 1962, 240); Особливо великий інтерес має скульптура богині полювання Артеміди. Вона зображена в стрімкому русі (Наука.., 12, 1965, 9); // Який має велику швидкість руху (про транспортні засоби, течію річки і т. ін.). Полюбився хлопцеві Дніпро. Знав він тут кожен рукав і поворот, знав чорториї, стрімку підступну течію (Цюпа, На крилах.., 1961, 228); // Швидкий у рухах, жвавий, рухливий (про живу істоту). В дитинстві я заздрив стрімкому орляті, Хотілося, — в небо й летіти услід (Бичко, Простота, 1963, 80); Голова кальмара має роговий дзьоб. Такий арсенал «холодної зброї» робить стрімких кальмарів грізними хижаками (Веч. Київ, 23.XI 1967, 4); // Дуже швидкий, значний силою, ступенем вияву тощо (про темпи розвитку, ріст і т. ін. чого-небудь). Він бачив не тільки недавній відгук своєї молодості, а й нову добру силу, своїх вірних товаришів і стрімкий ріст своєї Батьківщини (Стельмах, На.. землі, 1949, 333); Радянська країна йде вперед стрімкими, небаченими в історії темпами (Ком. Укр., 4, 1961, 6).
3. Який має красиву статуру, високий зріст і т. ін. Ішла [Світлана] в сяйві сонця стрімка, золота. Назустріч світанню — в незвідану казку!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 360); // Рівний, високий (про дерево, стовбур його і т. ін.). Височить [Чернеча гора] над синім Дніпром, уся в стрімких тополях, кучерявих акаціях і пожовклих кленах (Десняк, ІІ, 1955, 473); Стрімкий стовбур [дуба] здіймався вгору і високо розкидав свої крислаті шати (Смолич, І, 1958, 95); // Спрямований угору; який відзначається правильним, пропорційним співвідношенням частин, витонченістю ліній (про колони, будівлі і т. ін.). Ходім, мій хлопчику, на ту високу гору, Де обеліск підводиться стрімкий (Забашта, Вибр., 1958, 35); Бричка спинилася перед стрімкими білими колонами панського будинку (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 7); Легка, стрімка споруда — приміщення аеропорту. Вона майже не торкається землі, летить розпростерта на вантах (Наука.., 11, 1968, 29); // Який звужується, загострюється на кінці або вгорі. Рубінові зорі знову сяяли над стрімкими вежами (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 12); // Чітко окреслений (про чоло, ніс і т. ін.). Майже інстинктивно заглянула [Любов Прохорівна] в дзеркальце, пройшлася пуховичком по обличчю, смикнула за стрімкі й привабні вії і злегка посміхнулася, задоволена власним оглядом (Ле, Міжгір’я, 1953, 421); Назустріч нам вийшов із воріт смаглявий чоловік: гострий, стрімкий ніс, кучерявий, із синім полиском чуб (Літ. Укр., 14.IV 1967, 2).
4. перен. Гострий, емоційно насичений (про фразу, слово і т. ін.). Повість [В. Василевської «В тяжкій боротьбі»] починається коротким вступом, який одразу вводить в тривожну атмосферу часу, в збуджений потік думки і почуття, і самою своєю побудовою, — напружені, короткі і стрімкі фрази — немовби стає емоційним ключем твору (Талант.., 1958, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 778.