СТРІЛЯНИ́НА, и, ж. Безперервне або безладне стріляння. Як і раніш, над головою дзижчали кулі. Стрілянина, щоправда, трохи стихла (Головко, II, 1957, 570); Чутно стрілянину з рушниць та вибухи з гармат (Крот., Вибр., 1959, 588); З боку госпіталю доносилась стрілянина. В бій вступило ще кілька автоматів (Д. Бедзик, Плем’я.., 1959. 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 776.