СТРІ́ЛЬНИК, а, ч., іст. Майстер, що виготовляє стріли. У Києві [у XVII ст.] існували цехи: кравецький, ковальський, шевський, цирульний, кушнірський, а також стрільників, лучників та ін. (Іст. УРСР, І, 1953, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 778.