СТРІ́ЛОЧНИК, а, ч. Робітник, який переводить стрілки на залізничних коліях і виконує інші допоміжні роботи на залізниці. Стрілочник Онисько, Коли поїзд близько, Семафор підводить, Стрілку переводить (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 68); На пероні замітав вусатий стрілочник з мідною дудкою біля пояса (Кучер, Трудна любов, 1960, 203).

◊ Стрі́лочник винува́тий, ірон. — уживається в тих випадках, коли відповідальність за якусь катастрофу, невдачу і т. ін. покладають на рядового виконавця. — Та ще ж канал не готовий… — Воду не підвели.. — Стрілочник завжди винуватий (Гончар, Тронка, 1963, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 776.