СТРЯСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТРЯСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. стряс, ла́, ло́; док.

1. неперех., чим. Сильно трясти ким-, чим-небудь. Калитка осатанів, тіпався, посинів, стрясав дужими кулаками (Горд., Чужу ниву.., 1947, 153); — Хомо! — зворушено, гукнув він Хаєцькому, стрясаючи капелюхом (Гончар, III, 1959, 220); Його голова лягла на груди сина, але не плакав [чоловік ]. Так проминуло досить багато часу. Потім притиснув до себе мерця.., стряс ним, кричав до нього — все даремно (Коб., III, 1956, 448); // перех. Трусячи, скидати, збивати що-небудь. Природа ожила. Вітер подув сильніше, подув теплом зі сторони лісу і зачав стрясати срібну росу з трав (Фр., І, 1955, 57); * Образно. Хто стрясе наш сон з повік? (Пісні та романси.., II, 1956, 171); // перех. Трусячи, звільняти дерево, кущ від плодів; струшувати. Вже осінь. Яблуко стрясли, Капусту в пень рубаєм (Фр., XI, 1952, 276); // перех. Трясучи що-небудь, очищати, звільняти його від чогось. Ворони стрясали зжурено чорне своє пір’я (Коб., II, 1956, 90); Час від часу одна [жниця] випрямиться, вимкне жмінку [жменьку] жита, стрясе з пашнистого бур’яну, розділить надвоє, скрутить перевесло (Фр., І, 1955, 60).

2. перех. Сильно хитати, коливати що-небудь. Два дні скажений вітер стрясав юрту (Багмут, Щасл. день.., 1959, 161); Кічкас, це невеличке затишне селище, раптом ожив,.. пробуджений трубними сигналами пароплавів і дужими вибухами, що розтиналися поблизу на березі, стрясаючи будинки, горизонти, береги (Коцюба, Нові береги, 1959, 27); Нашу планету щорічно стрясає близько ста тисяч землетрусів (Наука.., 11, 1967, 20); Броньовик стрясав повітря гарматним ревом (Довж., Зач. Десна, 1957, 141); * Образно. Зі сходом сонця ліси аж стрясають хори пташині (Гжицький, Опришки, 1962, 149); // безос. На верхніх поверхах.. загоготіли вибухи.. Тріском, тупотом, гуркотом стрясло всі поверхи (Гончар, III,1959, 260); // Виклика́ти мимовільні судорожні рухи. Холодний душ стряс тіло, проте Катерина не закрутила крана, а навпаки — ще більше підставила плечі під тугі струмені (Вільде, Сестри.., 1958, 212).

3. перех., перен. Справляти сильне враження на кого-небудь, глибоко хвилювати, зворушувати. Дай [земле] і огню, щоб ним слово налити, Душі стрясать громовую дай власть (Фр., X, 1954, 12); За мир? — два слова, що світи стрясають! За мир! — слова, що дзвоном віщовим Усі серця нескорені скликають (Рильський, І, 1956, 390).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 797.