СТРУ́ЄНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до струї́ти. Гіркі мислі, неначе полину наїлась дівка, гіркі мислі труїли їй мозок, і без того струєний горем війни (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 318).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 789.