СТРУСОНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., однокр. Підсил. до струсну́тися. Над головою струсонулося небо від нечуваного вибуху (Донч., II, 1956, 474).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 795.