СТРУС, у, ч.
1. Різкий коливальний рух; поштовх. Землетруси — раптові рухи земної кори, викликані внутрішніми причинами. Це є струси, що постають у глибині Землі і передаються у вигляді коливань на її поверхню (Курс заг. геол., 1947, 181); Струси поверхні землі бувають з різних причин. Промчить важкий поїзд, а в будинку, який стоїть близько від залізниці, дрижать шибки (Фіз. геогр., 5, 1956, 105); Раптом струс машини обірвав Шаблієві мрії (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 101); * Образно. Країни Азії, Африки, Латинської Америки переживають тепер час сильних поштовхів могутнього вулканічного антиколоніального струсу (Мельн., Обличчя.., 1960, 5).
∆ Струс мо́зку, мед. — ушкодження мозку та мозкових оболонок (без порушення цілості покривних тканин) при закритих травмах голови. Травма може викликати тяжкі загальні явища і без грубих пошкоджень тканин. До таких процесів належить струс мозку (Курс патології, 1956, 51); Для повноти картини слід додати, що підпоручик Дуб під час своєї пригоди з конем дістав невеличкий струс мозку (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 589).
2. перен. Надзвичайно сильне, глибоке зворушення, переживання. Глибокий внутрішній струс мовби відкрив йому очі ширше на світ, на саму сутність життя, і те, що раніш його могло й не чіпати, зараз не залишає його байдужим (Гончар, Тронка, 1963, 309).
Нерво́вий струс — сильне збудження, роздратування нервів. Крайнюк намагався стримати себе, зупинити нервовий струс, але не міг (Кучер, Голод, 1961, 449).
3. рідко. Загальна тривога, хвилювання; переполох, паніка. Кругом Пісок тільки й чутки, що про лихі вчинки.. Скрізь піднявся струс; кожен, лягаючи, просив бога, щоб цілому встати (Мирний, І, 1949, 326); — Такий струс, і гвалт, і страх кругом, що від того всього хоч живим закопуйся, — казав, здригаючись, Гаврик (Кач., Вибр., 1953, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 794.