СТРУПУВА́ТИЙ, а, е. Покритий струпами. Носом сопів на лежанці Демид. З-під рядна струпуваті ноги стирчали (Тич., І, 1957, 246).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 794.

Струпуватий, а, е.

1) = Стрункий.

2) Шереховатый, въ бугоркахъ. Струпуваті яблука. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 220.