СТРУМЛИ́ВИЙ, а, е. Який перебуває в постійному русі, постійно струмує. — А оця ріка, що біжить попід нами, в ній, мабуть, теж щось заколдоване [зачаро-ваие].?.. Дочка гір, струмлива невтомниця, де бере вона початки свої і аж де перестане бути собою? (Гончар, Циклон, 1970, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 792.