СТРУГА́ЧКА, и, ж. Те саме, що струга́ч. Накричав [Гаркуша] на якусь жінку, яка нібито стругала не так як треба і, вихопивши в неї стругачку, сам взявся сердито стругати (Гончар, Таврія, 1952, 297).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 789.

Стругачка, ки, ж. Скребокъ для чистки дорожекъ. Полт. г. См. Стругач 2.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 219.