Про УКРЛІТ.ORG

струг

СТРУГ1, а, ч.

1. Інструмент для грубої обробки деревини струганням. Дід Грицай взяв струга та сокиру і заходився майструвать коло старих уликів (Н.-Лев., IV, 1956, 211); Свистів стругом бондар, що тут, у чорній печері, повній ліщини й запаху лісу, робив обручі (Коцюб., II, 1955, 125); На подвір’ї Горицвітів уже порається дядьків Дмитро — він осідлав столярський стілець і гострим стругом витісує зубець для ясенових грабків (Стельмах, II, 1962, 130).

2. Агрегат, що застосовується для підземної розробки вугільних пластів. Струг, пересуваючись по лаві, зрізує вузьку стрічку вугілля і навантажує його на конвейєр (Нова техн. і технол.., 1961, 11); Струг стругав, вугілля з лави текло, як ріка (Ю. Янов., II, 1954, 149).

3. Землерийна машина, що зрізує грунт шарами за допомогою спеціальних ножів, а також самі ножі. Поле було рівне понад Охтирським шляхом, тому легко правити стругами, що надміру не заглиблювались і не вилазили із землі (Горд., Дівчина.., 1954, 45).

СТРУГ2, а, ч. Старовинне річкове гребне або вітрильне дерев’яне судно. В період виникнення й розвитку Києва існує кілька типів суден. Це, по-перше, — випалено-видовбаний струг для перевезення вантажів по річках (Знання.., 3, 1970, 28); — Знову дончаки збираються на тридцяти стругах іти турка воювати (Панч, Гомон. Україна, 1954, 77).

СТРУГ3, а, ч., іхт. Те саме, що форе́ль. Під рибне господарство заводу відгороджено ділянки гірської річки, і вже срібляться зграйки стругів у прудкій студеній воді (Ільч., Вибр., 1948, 40); В озерці вода кипіла від божевільного руху чорного струга (Собко, Кавказ, 1946, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 788.

Струг, га, м.

1) Стругъ, скобель. Шух. 260. Вас. 164. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. І. 237. Баштанник сидів коло куріня і щось стругав стругом. Левиц. Пов. 227.

2) Рыба форель, Salmo fario. Вх. Пч. II. 20. Ум. Стружо́к, струженько. Вас. 178.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 219.

вгору