СТРО́ЇТИ¹, стро́ю, стро́їш, недок., перех.

1. Ставити людей в ряди, шеренги; шикувати.

2. Надавати якому-небудь музичному інструментові певної висоти звуку, певного строю; настроювати. В.. класі строять музичні інструменти (У. Кравч., Вибр., 1958, 326); Оглянулась [Неллі], а на порозі мати Петруся. Стоїть і не зводить очей з сина, що строїть скрипку (Ірчан, II, 1958, 120); * Образно. Ви [М. В. Лисенко] строїли струни серця нашого на високий лад, — і тепер — чуєте всенародний акорд, що звучить на Вкраїні?! (Коцюб., III, 1956, 252).

3. розм., рідко. Те саме, що будува́ти. Строїли [люди] монастирі, костьоли, а душі свої губили у тяжких гріхах (Стор., І, 1957, 127); — Строю я будинок Із сухих дощок, Міцно забиваю Молотком гвіздок (Щог., Поезії, 1958, 110).

4. Організовувати, влаштовувати, налагоджувати, належно впорядковувати що-небудь. Нагайкою вчив [Петро І] строїть Жінкам вечерниці [вечорниці] І кроїть запаски й спідниці (Г.-Арт., Байки.., 1958, 163).

◊ Ду́рня стро́їти див. ду́рень; Пі́дсмішки стро́їти див. пі́дсмішки; Смі́шки стро́їти — жартувати, сміятися, перев. не тоді, коли потрібно. Він стоїть, нічого не мовить. Осідлавши коня, смішки строїть (Чуб., V, 1874, 354); — У задніх рядах — не перешіптуватись. Вас запросили не смішки строїти (Логв., Літа.., 1960, 63); Стро́їти вихиля́си та викрута́си — загравати, кокетувати. [Векла:] Кума Стеха казали, що бачили, як.. Павло зустрів за селом нашу Явдоху і почав там перед нею вихиляси та викрутаси строїти… (Кроп., II, 1958, 350); Стро́їти з се́бе кого — удавати з себе кого-небудь. Це кара божа — не сестра. Там училася в гімназії — баришню строїла з себе: прибратись і духами напахатись… (Головко, І, 1957, 215); Їм було вигідно строїти з себе революціонерів (Ю. Янов., II, 1958, 251); Стро́їти коме́дію (куме́дію) — те саме, що Гра́ти коме́дію (див. гра́ти²); Стро́їти коми́зу — вередувати. — Як же вниз, коли я знизу? Ти не строй мені комизу! (Тич., II, 1947, 33); Стро́їти мі́ни — робити гримаси. — Іч, куди забрався, гемонський хлопець! — строїть міни Данько, продовжуючи розмову в лицях (Гончар, Таврія, 1952, 189).

5. діал. Одягати, наряджати. Мати дає волю дочці.., вбирає і строїть її по своїй спромозі, «щоб не встид їй було показатися між люди» (Фр., XVI, 1955, 54).

СТРО́ЇТИ² див. стро́ювати.

СТРОЇ́ТИ див. струї́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 784.

Строїти, ро́ю, їш, гл.

1) Одѣвать, наряжать. Ном. № 9313.

2) Настраивать. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій. Чуб. III. 384.

3) Готовить, приготовлять, снаряжать. Стрійте коні. Н. Вол. у. В стані свічка горить, там Івасьо коня строїть. Чуб. III. 416.

4) Дѣлать, сооружать, строить. На один копил дідько всіх ляхів строїв. Ном. № 864. З чужого добра не строїть двора. Ном. № 9658.

Строїти, рою, їш, гл. = Струїти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 218.