СТРО́ПАЛЬНИК, а, ч. Робітник, який обслуговує строп (у 2 знач.). — А той внизу чого гав ловить? — звернулася [Даша] до машиніста. — То стропальник. Він чіпляє трос за блоки (Рад. Укр., 29.IV 1959, 2); Вчорашній вантажник нині став висококваліфікованим механізатором, що володіє професіями крановщика [кранівника], водія, навантажувача, стропальника та ін. (Ком. Укр., 7, 1966, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 787.