СТРИ́МАНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. стри́маний 2-5. Валент, молодий хлопець, подібний до Мартіана не тільки вродою, але й рухами, хоча не має стільки стриманості і влади над собою, як батько (Л. Укр., III, 1952, 286); Чучко з помітною стриманістю в голосі вів далі: — Почувається, товаришу Дерев’янко, що ви з Вірним працюєте недружно (Логв., Літа.., 1960, 215); Оригінальна форма, філігранна різьба й вільна та водночас благородна стриманість інкрустації роблять кожну нову працю братів [Корпанюків] шедевром українського декоративного мистецтва (Літ. Укр., 26.II 1965, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 770.