СТРИ́МАНО. Присл. до стри́маний 2-5. З горба спускалися кілька бійців, розмовляючи поміж собою. Один з них стримано стогнав (Гончар, III, 1959, 411); Трохи ніяковіючи перед присутніми за своє хвилювання, привітався Артем, як тільки міг стримано (Головко, II, 1957, 446); Чумак стримано розпрощався з Гайченком, пішов за трактористом (Збан., Переджнив’я, 1960, 20); Скупо, стримано писала Клава про себе (Ткач, Плем’я.., 1961, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 770.