СТРИ́ГТИСЯ, стрижу́ся, стриже́шся, недок.

1. Стригти собі волосся. Бійці милися на сонці, стриглися, писали листи, читали газети (Гончар, III, 1959, 127).

2. Не носити довгого волосся, регулярно підстригати його. Староруський народ любив стригтися і голитися. Це засвідчує візантійський історик Лев Діакон (Літ. Укр., 17.IX 1968, 4); // Підрізувати волосся яким-небудь способом, за якоюсь модою, за якимсь зразком і т. ін. Стригтися під бокс.

3. перев. у сполуч. із сл. у попи, у черниці і т. ін., церк. Приймаючи постриг, ставати попом, черницею і т. ін. — Я бажаю не вам, а собі гніздо звести, щоб було де голову приткнути під час лихої години… Ви кажете: бери благородну задля сього, стрижися у попи (Мирний, III, 1954, 248); — Це ви, мамо, певно, жартуєте? — спитала Маруся. — Авжеж жартую, бо стрижуться в черниці тільки дурепи (Н.-Лев., VI, 1966, 56).

4. Пас. до стри́гти 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 768.