СТРИБУ́Н, а́, ч.
1. Людина, яка робить стрибок, стрибки, любить стрибати; // Спортсмен, який займається стрибками як спортивними вправами. А тепер придивився, — нене моя! — там футболіст, там штангіст, там стрибун, там снайпер (Вишня, І, 1956, 399); До Саппоро — міста XI Білої олімпіади — вирушає перша група радянських олімпійців — лижники-гонщики, стрибуни з трампліна і ковзанярі (Рад. Укр., 22.І 1972, 4); // Назва різних тварин, які мають здатність стрибати або пересуваються стрибками. Якщо засвистів на акації шпак, Якщо цвірінчать горобці-стрибуни, — Це значить — надворі ознаки весни! (С. Ол., Вибр., 1959, 29); Найкращими стрибунами є зайці, які перестрибують з розбігу через огорожі до трьох метрів заввишки (Веч. Київ, 14.III 1967, 3).
2. ент. Яскравого забарвлення з металевим полиском жук, який летить немовби стрибками. Немало шкідливих комах у Карпатах знищують представники сітчастокрилих — золотоочки, а також комахи з ряду твердокрилих — польові, лісові й гібридні стрибуни (Знання.., 2, 1973, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 766.