СТРИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. Робити стрибок, стрибки; скакати. Лошата стрибали на зеленім дворі (Коцюб., II, 1955, 398); Горобці стрибали по тинах, по оселях,.. цвірінькали кругом зеленого саду (Мирний, І, 1954, 236); Юрась аж мінився від радості, стрибав на одній нозі, всім зазирав у вічі (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 56); * Образно. Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни, стрибала по оселі, вила в димарі (Мирний, IV, 1955, 298); // Стрибком перехоплюватися через що-небудь. Черниш.. став швидко спускатися косогором. Стрибав через чиїсь окопи, обвалюючи в них землю (Гончар, III, 1959, 395); Андрій стрибає через паркан (Довж., І, 1958, 224); // Стрибком вихоплюватися на що-небудь. Біля костьолу метушня. У бронетранспортер стрибають німці (Гонч., Вибр., 1959, 314); // Стрибком переміщатися на інше місце, вихоплюючись звідки-небудь назовні, швидко проникаючи всередину чогось і т. ін. Максим помахом шапки вітає птахів, що з року в рік зимують у цьому закутку, і з розгону стрибає в човен (Стельмах, І, 1962, 218); // Робити спортивний стрибок; займатися стрибками як спортивними вправами. В кутку біля лазні — трапеції, турніки, бруси та інше гімнастичне причандалля. Там стрибають, плигають, перекидаються і стають дибки (Смолич, II, 1958, 46); Льотчикові аж дивно чути, що пращури його були чумаками.. Але ще важче, мабуть, було б уявити самим чумакам, що котрийсь із їхніх нащадків стане крилатим, літатиме в повітрі, стрибатиме вночі з парашутом (Гончар, Тронка, 1963, 55); // Кидатися вниз стрибком. — Ану, стрибайте, а я подивлюсь! Я зроду не бачила, як паничі стрибають з скель у воду, — сказала Олеся, осміхаючись (Н.-Лев., III, 1956, 59); Зимового сніжного ранку На вулиці бавились діти, — Стрибали з високого ганку На землю, порошею вкриту (Мур., Піонер. слово, 1951, 24); // Стрибком, стрибками переміщатися з одного місця на інше, просуватися далі. Олеся скочила на зелений, як шовк, бережок і почала легенько стрибати з каменя на камінь (Н.-Лев., III, 1956, 127); Вона стрибала з купини на купину сливе бадьора. З кожним ступенем надія росла в її серці (Коцюб., І, 1955, 360); // Танцювати підскакуючи, роблячи стрибки. Не до бога полинули ті палкі молитви палких фанатиків: пішли вони до темних сил, котрі у пеклі аж стрибали гопака, зачувши ті неправдиві молитви (Н.-Лев., VII, 1966, 16).
2. перен. Швидко текти по камінню, уступах і т. ін. (про річку, струмок тощо). Побігли швидко, мов ящірки, патьоки з гір, стрибаючи на переступах, в’ючись гадюками по ровах (Мирний, І, 1954, 343); Часто зупиняємось над шумною течією, дивимось, як стрибає по гострому камінню невтомна гірська вода (Мас., Життя.., 1960, 59); // Швидко переходити з одного об’єкта на інший (про очі, погляд). Холодний погляд [Гульки] ковзає по мокрій землі, стрибає з предмета на предмет, і ніщо не може його зігріти (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 31); // Хаотично перебігати від одного до іншого (в розмові, думках і т. ін.). Захвачені легким критицизмом, почали [пани і панночки] стрибати з теми на тему, перескочили й на музику, й на малювання (Дн. Чайка, Тв., 1960, 48); // Швидко йти, проходити, змінюючись у свідомості; переходити, переключатися на що-небудь інше (про думки). Орест тільки зовні здавався спокійним. Всередині у нього все кипіло, і блискавичні думки стрибали в голові (Досв., Вибр., 1959, 316); Думки в Борисовій голові стрибали одна через одну, плуталися, уривалися, і ніяк не могло знайтися серед них однієї, вирішальної (Собко, Біле полум’я, 1952, 194); // Раз у раз то з’являтися, то зникати або пересуватися з одного місця на інше тощо (про світло, проміння, тіні і т. ін.). Ясне сонце почало підніматись десь далеко за лісом, і його червоний світ слався в лісі по снігу, а на опушених інеєм високих гілках стрибало його ясне проміння (Мирний, IV, 1955, 305); На стіні від дідових рухів стрибали чудернацькі тіні (Донч., II, 1956, 425).
◊ За́йчики в голові́ стриба́ють див. за́йчик; [Огне́нні (те́мні і т. ін.)] ко́ла в оча́х (пе́ред очи́ма) стриба́ють див. ко́ло1; Стриба́ти в гре́чку див. гре́чка; Стриба́ти очи́ма (по́глядом і т. ін.) — швидко переводити погляд з одного об’єкта на інший. Далі Тетяна бачила, як він почав стрибати очима з рядка на рядок, а обличчя його блідло все дужче й дужче (Ткач, Черг. завдання, 1951, 108); Стриба́ти че́рез пліт — те саме, що Скака́ти (стриба́ти і т. ін.) в гре́чку (див. гре́чка). Підсміюється [Січкар] в душі з Денисенка, — який за землею не бачить, як жінка з іншими стрибає через пліт (Стельмах, II, 1962, 108); Хоч у во́ду стриба́й див. вода́.
3. Ударяючись об що-небудь, коливаючись на чомусь, підскакувати. Віз підскакує, як скажений; колеса стрибають по камінні, аж пищать, аж скриплять (Н.-Лев., II, 1956, 400); Колеса візка стрибали по замерзлій дорозі, візок гойдало (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 598); Вітер шалено гонить перекотиполе, з корінням вириває потемнілі кущі кураю і примушує їх стрибати й мчати в ніч химерними тваринами (Кир., Вибр., 1960, 279).
4. перен., розм. Іти, ходити підстрибуючи. Одне лихо — на милицях стрибає Сашко. Міною його покалічило ще хлопчаком (Гончар, Тронка, 1963, 41); // розм. Ходити у взутті, одязі не свого розміру, поганої якості і т. ін. — Й ходитиму, поки буде робота.. — Я хочу теж мати й картуз, і пояс, і чумарку хоч до церкви… Я не допущу й вас стрибати у постолах зимою… — відповів Іван (Л. Янов., І, 1959, 91).
5. Мимовільно дрижати, труситися (про частини обличчя, тіла). Брова стрибає вгору, і Раусліт круто повертається до апаратів (Собко, Любов, 1935, 15); Від сміху зморшки старого тремтіли, кожну мить змінюючи вираз обличчя, сухі й тонкі губи його стрибали, розтягались (Горький, ІІ, перекл. Ковганюка, 1952, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 764.