СТРЕПЕНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Сильно здригнутися всім тілом. Гость стояв І ніби справді засіяв. Марія на його зирнула І стрепенулась (Шевч., II, 1963, 358); Галя побачила чоловіка, стрепенулася, злякалася і дивилася на його цілими очима (Вовчок, I, 1955, 316); Аж стрепенулася дівчина, зраділа, почувши про Романа — певне ж, він чимось допоміг людям (Стельмах, І, 1962, 360); Коли бувало Десь на весіллі голосно ударить Оркестр немудрий — ..Аж стрепенеться Дмитрик і біжить На скрипки голос (Рильський, Мости, 1948, 25); * Образно. Провалився козак, Стрепенувся байрак, А могила застогнала (Шевч., І, 1951, 382); // Стріпнути крилами, струснутися (про птахів). Самовар мій невеличкий Парувать почав; Стрепенувсь [у клітці] маленький чижик І співати став! (Щог., Поезії, 1958, 372); Побачивши їжу, орля радісно стрепенулося і швидко, і боязко проковтнуло кілька шматочків м’яса (Тулуб, В степу.., 1964, 144); // Зробити у воді швидкий порух (про риб). Риба на хвильку завмерла на воді, потім стрепенулась і зникла в глибині (Стельмах, II, 1962, 147); // Колихнутися, гойднутися під дією чого-небудь. Страшенна буря зразу заревла… Дуб стрепенувсь, загув, аж листя розліталось (Гл., Вибр., 1951, 149); Звідкись грайливо підкрався до неї [верби] вітерець, вона стрепенулась нараз і дрібно-дрібно затріпотіла (Баш, На.. дорозі, 1967, 216); На сході посвітлішало небо, дмухнуло прохолодою, стрепенулись.. дерева (Кочура, Зол. грамота, 1960, 283).
2. Вийти із стану задуми. Дарка сиділа замислена. Юзя пождала трохи, потім обізвалась. — Про що ти думаєш, Дарко? — Дарка стрепенулась (Л. Укр., III, 1952, 643); Раптом крик сорок вирвав його із задуми. Степан стрепенувся (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 85); * Образно. Ожило село, стрепенулося, почувши Ленінові слова (Кучер, Дорога.., 1958, 9); // Вийти із стану млявості, нерухомості, стати жвавішим, веселішим; оживитися. Музика вдарила, юрба стрепенулась, та не розійшлась, а тільки заходила швидше (Л. Укр., III, 1952, 621); — Ех, треба прочуматись трохи, стрепенутись! (Коцюб., І, 1955, 208); Геннадій уже не має сил стрепенутися, струсити з себе.. апатію (Вол., Місячне срібло, 1961, 53); // Швидше забитися від хвилювання (про серце). Моє слово тихо-сумне, Богобоязливе, Згадається — і дівоче Серце боязливе Стрепенеться, як рибонька (Шевч., І, 1963, 225); Перед вікнами несподівано з’явилась постать. У Раїси стрепенулось серце (Коцюб., І, 1955, 313); В Миколи серце радісно стрепенулось — значить, Фред повернувся (Збан., Курил. о-ви, 1963, 78); // Сповнитися трепетом, хвилюванням (про душу). — Ніхто мене так приятно [приємно] не зове, як ти. Душа у мене стрепенеться, серце заб’ється (Кв.-Осн., II, 1956, 332); Гануш заспівав української пісні. Олесина душа стрепенулась, зачеплена рідними мелодіями (Н.-Лев., III, 1956, 228); // Уривчасто зазвучати, залунати (про голос, звук). — Ой люди!.. — розпачливо стрепенувся голос Василини. — Ой рятуйте! (Стельмах, І, 1962, 583).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 763.