СТРАШЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що страшни́й. У кутку якась постать страшлива лежала; Нерухомая навзнак лежала вона, Боса, око тьмяне́, вся подоба страшна (Л. Укр., IV, 1954, 264); В тюрмі мені страшливі сняться сни (Фр., X, 1954, 164); Страшлива тишина зустріла [Івоніку] (Коб., II, 1956, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 759.