СТРАХІ́ТНИЙ, а, е. Те саме, що страхітли́вий. Дрімають коров’яки, кинувши далеко безладні, страхітні у полі тіні (Вас., II, 1959, 21); Заблудовського схопили й поволокли, не давши навіть опам’ятатися від такої страхітної новини (Ле, Україна, 1940, 389); Після тихого життя в лісі він опинився раптом серед розбурханого людського моря з його страхітними несподіванками (Гжицький, У світ.., 1960, 115); Його тривога росла з наближенням години, коли треба було йти до земляка. Ніби наставала страхітна година уявлюваної кари (Коцюба, Нові береги, 1959, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 755.