Про УКРЛІТ.ORG

страховина

СТРАХО́ВИНА́, о́вини́, ж.

1. Те, що викликає, вселяє почуття страху, лякає своїми діями, великою силою, потужністю і т. ін. [Ледачий:] Господи помилуй, яка страховина. У мене дрижить все тіло (К.-Карий, II, 1960, 43); — Ой лишенько, яка страховина! — вирвалось у Христини (Стельмах, І, 1962, 57).

2. у знач. присудк. сл. Те саме, що стра́шно 2. Зима надворі; ніч, хуртовина; Буря завила, аж страховина… (Граб., І, 1959, 315).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 756.

Страховина, ни, ж. Нѣчто страшное, страшный предметъ. Яка б страховина перед ним не вставала, — не злякати їй його. Мир. ХРВ. 35. Чи єсть така страховина, щоб я злякалась? Шевч. Ум. Страховинка, страховиночка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 213.

вгору