Страфитися, фиться, гл. безл. Случиться. Так ся страфило, що вийшли в нього на той час гроши. Гн. І. 56.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 213.