СТРА́СТІ, те́й, мн. церк. Те саме, що страсть 1. Як пішла я на страсті, то, господь мене прости, сіла під тинком, понюхала свічечку — пахне медком, так я й з’їла (Укр.. присл.., 1963, 213); Православні люди збиралися на страсті з свічечками йти та усю ніч молитися богу (Кв.-Осн., II, 1956, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 750.