СТРАМО́ВИСЬКО, а, с., розм. То саме, що со́ром 2-4. Павлик чоло хмурить, очей не підводить: хоч би до нього черга не дійшла, страмовисько на весь клас (Горд., Буян, 1938, 38); — У санвзвод підеш? — Ти що: п’яний чи кулака просиш? Пішов би я на страмовисько! — Дуже ти боїшся страмовиська… (Гончар, III, 1959, 278).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 750.