СТРАКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех., рідко. Док. до трактува́ти 1, 2. Біда, коли високий чин Та припаде малому.. Скажи такому ти слівце Напроти, не в догоду, — Страктує він як випад це Проти всього народу!.. (Воскр., Подивись.., 1962, 7); Йому [О. Довженку] чужий безкрилий натуралістичний побутовізм. Він прагне страктувати образ по-своєму (Літ. Укр., 17.VI 1969, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 749.