СТРА́ЖНИЦЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до стра́жник 1; // Належний стражникові. — Сьогодні ж пошліть.. за стражниками. А завтра ми дамо наймитів. Коли на полі забряжчить стражницька шабля, то наші наймити спокійно намантачать коси (Стельмах, І, 1962, 567).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 748.